Сказ — це гостре особливо небезпечне вірусне захворювання усіх теплокровних тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю.

Джерелом та резервуаром збудника сказу є усі теплокровні тварини, з яких найбільш небезпечні для інфікування людини м’ясоїдні (дикі та домашні). Людина може інфікуватися збудником сказу від хворої на сказ тварини через:

укус;

подряпину та мікроушкодження шкіри;

потрапляння контамінованої збудником сказу слини на слизові оболонки.

Серед домашніх тварин особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі.

Вірус сказу з’являється у слині тварини за 7-10 днів до появи перших ознак хвороби, тож у випадку укусу тварин у цей період можна інфікуватися вірусом. Щоб визначитися – чи існує ризик передачі вірусу сказу до людини після укусу твариною, необхідно спостерігати за твариною до закінчення терміну інкубації – упродовж не менше 10 днів.

Зазвичай люди починають активно щеплювати своїх домашніх улюбленців лише після того, як в населеному пункті виявлено сказ.

Однією із головних причин збільшення кількості випадків сказу є зростання популяції безпритульних собак та котів (що вкрай болючим та актуальним є у теперішній військовий час), безвідповідальність власників домашніх тварин щодо імунопрофілактики сказу, особливо у приміських зонах, на дачних територіях, садово-городніх ділянках, на околицях міст.

Відповідно до діючої інструкції «Про заходи щодо боротьби зі сказом тварин» вакцинація домашніх тварин проти сказу є обов’язковою для собак – на всій території країни; котів – в зонах стійкого неблагополуччя;, сільськогосподарських тварин – при спалахах захворювання.

Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина якнайшвидше отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ. Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього неприпустимо!

Профілактика сказу передбачає:

регулярну вакцинацію парентеральною вакциною свійських, дрібних домашніх тварин;

уникання контактів із потенційно небезпечними тваринами;

не торкатися диких чи безпритульних тварин (особливо слід остерігатися безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти);

не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти);

виконувати правила утримання тварин;

продаж, купівлю, вивезення собак, котів, а також диких тварин в інші місцевості здійснювати лише за наявності ветеринарної довідки про щеплення проти сказу.

ВІДПОВІДНО ДО ПРАВИЛ УТРИМАННЯ І ПОВОДЖЕННЯ З ДОМАШНІМИ ТВАРИНАМИ, ВЛАСНИК ДОМАШНЬОЇ ТВАРИНИ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ:

1.1 Забезпечувати домашній тварині необхідні умови, які відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», належно поводитися з твариною, не залишати її без догляду, дбати про тварину, а саме:

1.2 Забезпечувати достатню кількість їжі та постійний доступ до води.

1.3 Забезпечувати достатній простір у домашніх умовах для можливості здійснювати необхідні рухи.

1.4 Забезпечувати своєчасне надання ветеринарних послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо).

1.5 Запобігати неконтрольованому розмноженню домашніх тварин, проводити біостерилізацію тварини у разі відсутності племінної цінності тварини.

1.6 Мати на утримуваних тварин ветеринарні паспорти з відповідними відмітками про проведену обов’язкову вакцинацію відповідно до віку тварини.

1.8 Щороку доставляти собак, а у випадках, коли ветеринарна служба визнає за необхідне – котів, у ветеринарну установу для огляду, імунізації проти сказу і лікувально-профілактичних обробок.

1.9 Негайно повідомляти ветеринарну установу про захворювання собаки, кота та інших тварин сказом.

1.10 Негайно повідомляти заклади охорони здоров’я, ветеринарної служби про випадки укусу або травмування собакою чи котом людини, свійської або домашньої тварини, або доставляти у державну ветеринарну установу собак і котів, які покусали людей чи тварин для огляду і карантинування упродовж 10-ти днів, а покусаних тварин – для огляду і лікування.

ПАМ’ЯТАЙТЕ:

Прижиттєвої діагностики сказу не розроблено, остаточний діагноз встановлюється лише після загибелі тварини.

Сказ не можна вилікувати, його можна лише попередити.

Уважність та обережність у поводженні з тваринами, а особливо з дикими та незнайомими, має бути головним правилом для кожного!